Справа вже закрита, а от арешт – залишився

НАУКОВО-ПРАВОВА ЕКСПЕРТИЗА
щодо порядку зняття арешту з майна в рамках
кримінального провадження

І. ВСТУП
12 вересня 2021 року до Лабораторії права надійшов лист від громадянина України, із проханням надати науково експертне роз’яснення, щодо порядку зняття арешту з майна третьої особи в рамках кримінального провадження. З огляду на тематику питання, що було поставлено заявником, відповідно до Положення ГО «Лабораторія права», відповідний запит був спрямований керівнику Центру науково-правових експертиз Лабораторії права Комлику В. В.

І.І. Зміст запиту і поставлене питання (об’єкт експертизи)
Заявник повідомив, що в 2019 році ним було передано в оренду власний транспортний засіб (далі по тексту – ТЗ). На початку 2021 року орендар ТЗ потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої інший учасник ДТП отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. За даним фактом були внесенні відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст. 286 Кримінального кодексу України, а ТЗ заявника набув процесуального статусу речового доказу. Прокурор звернувсь до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на ТЗ заявника. Вказане клопотання було задоволено та ухвалою суду накладено арешт.

17 серпня 2021 року слідчим було винесено постанову про закриття кримінального провадження у звязку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (п.2 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України).

З метою зняття обтяжень з ТЗ, заявник звернувся до слідчого судді із клопотання про зняття арешту. В задоволенні вказаного клопотання заявнику було відмовлено, у зв’язку з тим, що слідчий суддя не має законних підстав для розгляду відповідного кола питань після закриття кримінального провадження. Заявник звернувся до суду загальної юрисдикції із позовом про скасування наявних обтяжень. В задоволенні позовних вимог було відмовлено, оскільки відповідне коло питань не є приватно-правовими відносинами, а отже не можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, заявник просить надати науково експертне роз’яснення, щодо юридичної конструкції зняття арешту з майна після закриття кримінального провадження.

І.ІІ. Завдання експертизи
А) встановлення законодавчо визначеного порядку зняття арешту та інших обтяжень з майна, у випадку закриття кримінального провадження;
В) формування відповідних пропозицій рекомендаційного характеру, щодо вирішення данної ситуації та можливої оптимізації законодавства.

І.ІІІ. Об’єкт дослідження
Коло суспільних правовідносин, які виникають, змінюються та припиняються в сфері захисту права власності особи на майно.

I.IV. Джерельна база (нормативно-правові акти, які використовуються в експертному дослідженні та наукові праці й довідкова література)
– Кримінальний процесуальний кодекс України., Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88;
– Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України. Зразки процесуальних документів у кримінальному провадженні [станом на 21 лют. 2020 р.] / за заг. ред. Чернявського С. С. – Київ : Вид. дім «Професіонал», 2020. – 1288 с. – ISBN 978-966-370-351-0.
– Кримінальне процесуальне право України: навч. посібник / Р. І. Благута, К82 Ю. В. Гуцуляк, О. М. Дуфенюк та ін.; за заг. ред. А. Я. Хитри, Р. М. Шехавцова. – Львів: ЛьвДУВС, 2017. – 774 с.
– Кримінальний процес : підруч. / Бойко О.П., Гаркуша А.Г., Захарко А.В., Литвинов В.В., Рогальська В.В., Сербін М.М., Солдатенко О.А., Федченко В.М., Черняк Н.П./ кер. авт. кол. д-р юрид. наук, доц. О.Ф. Кобзар. – У 2-х ч. Ч. 1. – Дніпро : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ ; Ліра ЛТД, 2017 – 337 с.

II. ДОСЛІДНИЦЬКА ЧАСТИНА
У відповідності до ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту – КПК) до компетенції слідчого судді на стадії досудового розслідування відноситься розгляд клопотання власника майна про скасування арешту майна у випадку, якщо необхідність у його застосуванні відпала. Вказаною статтею встановлено повноваження прокурора самостійно скасувати арешт з майна якщо ним особисто прийнято постанову про закриття кримінального провадження. У випадку винесення постанови про закриття кримінального провадження слідчим, в межах якого вчинено арешт майна, законодавством не передбачено правової процедури скасування арешту, накладеного на майно. Крім того, після закриття кримінального провадження, слідчий суддя вже не є тією особою, яка здійснює судовий контроль за дотриманням органом досудового розслідування норм чинного кримінально-процесуального законодавства України, а отже, при буквальному тлумаченні окремих норм КПК України, не наділений повноваженнями розглядати клопотаня про зняття арешту з майна, які надійшли до суду після винесення постанови про закриття кримінального провадження.

Відповідно до ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Згідно із вимогами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до дефініції, що міститься у п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя – це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 КПК України, – голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Пунктами 3 та 4 ч. 1 ст. 303 КПК України до повноважень слідчого судді віднесено розгляд скарг на рішення слідчого та прокурора про закриття кримінального провадження.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Отже, аналіз норм діючого кримінального процесуального законодавства дозволяє стверджувати про наявність правової прогалини, оскільки в рамках діючого КПК України та/або інших нормативно-правових актах які є джерелом процесального законодавства, не врегульовано питання щодо зняття арешту з майна, у випадку винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження. Тобто, слідчий органу досудового розслідування, відповідно до вимог ст. 40 КПК України, законом не уповноважений на прийняття рішення про скасування раніше накладеного на майно арешту у зв`язку із закриттям кримінального провадження і, відповідно, слідчий суддя також не має законно передбачених підстав для розгляду заяв про зняття арешту після закриття кримінального провадження.

Норми ст. 174 КПК України не містять прямої вказівки на можливість скасування арешту, який накладено на майно, слідчим суддею у випадку закриття кримінального провадження, однак, у той же час, як підставу для скасування арешту майна, визначають звернення до слідчого судді власника або володільця майна із відповідним клопотанням, яке підлягає задоволенню у тому випадку, коли потреба у подальшому обтяженні майна таким засобом забезпечення кримінального провадження зникла.

Крім цього, повноваження прокурора на скасування арешту майна існують тільки у випадку, коли ним самостійно прийнято рішення про закриття кримінального провадження (ч. 3 ст. 174 КПК України). Наявність зазначених вище норм ст. 174 КПК України дає підстави вважати, що чинне кримінально-процесуальне та цивільно-процесуальне законодавство не в повному обсязі відповідають тим вимогам, які визначено у Конвенції, та багаточисельній практиці ЄСПЛ, які є джерелами права в Україні, щодо правової визначеності, забезпечення якої, як складової верховенства права, покладається на Державу в особі відповідних державних органів та із застосуванням відповідних правових інститутів. Право власника майна на використання в такому випадку ефективного, чіткого, передбачуваного для нього правового механізму, який відновлює його право, що обмежено накладеним арештом, на мирне володіння своїм майном, не дотримується.

Діюче законодавство України не містить правового механізму скасування арешту з майна власника у закритому кримінальному провадженні. Невизначеність для заявника (власника майна) правового механізму швидкого скасування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді застосованого при досудовому слідстві такого обтяження, як арешт майна у кримінальному провадженні, має своїм наслідком не тільки непередбачуваність для нього результатів розгляду клопотання або спору судом чи слідчим суддею, а й додатково призводить до покладення на власника майна зобов`язань із відстоювання свого права на користування, розпорядження та володіння своїм майном.

Окремо вважаємо за необхідне вказати, щодо неможливості розгляду питання про скасування арешту, накладеного в рамках досудового розслідування, в порядку цивільного судочинства.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту – ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, передумовою звернення до суду із цивільним позовом у буквальному сенсі є існування (наявність) спору з відповідачем, як особою, що порушила цивільне право позивача, у випадку відсутності якого суд цивільної юрисдикції, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, закриває провадження у справі.

Окрім цього, зняття арешту з майна, що накладений слідчим суддею, у порядку цивільного судочинства, матиме наслідком для позивача створення додаткового обов`язку у вигляді сплати судового збору, а при задоволенні позову у відповідача також виникне зобов`язання із відшкодування позивачеві сплаченого ним судового збору. Цивільно-процесуальне законодавство ґрунтується, в тому числі, на диспозитивності процесу та праві подання сторонами заяв та клопотань по суті справи, змагальності цивільного процесу, який через це є тривалим у часі.

Оскільки недоторканість права власності є основоположною і непорушною засадою не тільки цивільного, але і кримінального провадження, спираючись на рішення ЄСПЛ у справах «Гудвін проти Сполученого Королівства», «Гожелік та інші проти Польщі», та враховуючи відсутність у слідчого дискреційних повноважень на скасування арешту майна одночасно із прийняттям постанови про закриття кримінального провадження, покладення на власника майна, яке вже обтяжено арештом, додаткового обов`язку із пред`явлення ним позову до суду у порядку цивільного судочинства, вважаємо, що розгляд даної категорії справ віднесено саме до повноважень слідчого судді.

До таких висновків можна прийти ще й тому, що законодавець, визначаючи повноваження слідчого судді наявними лише на стадії досудового розслідування, все ж таки відніс до компетенції слідчого судді розгляд скарг на постанови слідчого та прокурора про закриття кримінального провадження, а отже передбачив цей виняток із загального правила, що свідчить про недостатню правову урегульованість ним нормами ст. 174 КПК України порядку скасування арешту з майна у кримінальному провадженні, що може розцінюватись як пробіл у кримінально-процесуальному законодавстві. Про правомірність скасування арешту майна слідчим суддею у випадку закриття кримінального провадження свідчить і положення ст. 170 КПК України, що містить дефініцію арешту, яким є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

ІІІ. ВИСНОВКИ
1) чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не врегульовує коло правовідносин, які виникають, змінюються та припиняються у сфері зняття арешту з майна після винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження;
2) скасування арешту з майна, накладеного в рамках кримінального провадження, не може бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства, навіть у випадку винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження;
3) аналіз та інтерпретація окремих положень чинного законодавства України дозволяє стверджувати, що скасування арешту з майна є виключною компетенцією слідчого судді, навіть у випадку винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження.

IV. РЕКОМЕНДАЦІЇ
За результатами проведеного науково-експертного дослідження, Лабораторія права вважає за необхідне звернутись до суб’єктів законодавчої ініціативи із мотивів необхідності вдосконалення норм діючого кримінального процесуального законодавства, про що буде підготовлено та направлено відповідне звернення.

V. ДАНІ ПРО ЕКСПЕРТІВ
Підготовлено Володимиром Комликом – головою Центру науково-правових експертиз ГО «Лабораторія права», кандидатом юридичних наук, практикуючим адвокатом в галузі кримінального права.
За участі, Сергія Панасюка – голови Центру законотворчості та законодавчої ініціативи ГО «Лабораторія права», кандидата юридичних наук, професора кафедри Європейського Університету та Українсько-американського університету Конкордія.