Великий Державний Герб України: to be, or not to be?

Питання державних символів (в тому числі і щодо великого Дергавного Герба) в Україні завжди було контраверсійною темою. І тут справа навіть не у тому, який у нас має бути прапор («жовто-блакитний» чи «синьо-жовтий»), або чи потрібний нам більш оптимістичний текст гімну (замість «Ще не вмерли…») і т.д. Основна проблема полягає в тому, що парламент уже скільки років так і не бажає прийняти необхідні закони про всі державні символи України, як того вимагає Конституція України.

Ескіз запропонований законопроектом № 5712 від 29.06.2021

Стаття 20 Конституції України визначила перелік державних символів України (Державний Прапор України, Державний (Великий+Малий) Герб України і Державний Гімн України) та надала загальний опис кожному із них. В той же час, ця ж сама стаття наголосила, що «опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України». Крім того, п. 24 ч. 1 ст. 85 Конституції відніс питання «встановлення державних символів України» до повноважень Верховної Ради України, а п. 4 ч. 2 ст. 92 Конституції визначив, що «порядок використання і захисту державних символів» встановлюється виключно законами України.

Таким чином, Конституція України вимагає або ще один закон про всі державні символи, або три окремі закони про кожен із них, оскільки тексту ст. 20 недостатньо для встановлення кожного символу. Сама ж ст. 20 наголошує, що «Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України», а також що «Державний Гімн України – національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається yе менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України».

На даний момент у нас є лише Закон України «Про Державний Гімн України» від 06.03.2003 р. Законів про прапор і герб до сьогодні немає. Крім того, Великий Державний Герб так і ніколи не був прийнятий, хоча конкурси щодо його дизайну відбувалися неодноразово.

Щодо ідеї з латиницею, то це вимагає радикального перегляду всієї орфографічної системи української мови, що є дорогим і сумнівним задоволенням. Кирилиця якнайкраще відповідає фонетичним потребам нашої мови (як пишеться, так і читається). Будь-який варіант латиниці для української мови буде громіздким і складним у застосуванні.

Олександр Марусяк, експерт Лабораторії Права